Посвідчення договору довічного утримання (догляду) нотаріусом
Договір довічного утримання (догляду) – це одна з найпоширеніших цивільно-правових угод в Україні. Його суть полягає у взаємному обміні: одна сторона, яку називають відчужувачем, передає іншій стороні – набувачу – житло або інше майно, а взамін отримує гарантії догляду та матеріальної підтримки до кінця життя.
Цей договір часто укладають люди похилого віку, які хочуть мати впевненість, що у складних життєвих обставинах про них подбають. Водночас він вигідний і для набувача, адже дає йому право стати власником нерухомості чи іншого цінного майна.
Які умови обов’язкові
Договір довічного утримання завжди укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріусом. Це гарантія того, що права і обов’язки сторін юридично захищені.
У договорі чітко зазначаються:
- дані сторін (паспортні та ідентифікаційні);
- опис майна, яке передається;
- конкретний перелік обов’язків набувача (харчування, одяг, ліки, побутова допомога, оплата комунальних послуг, догляд, поховання);
- умови користування майном до смерті відчужувача (наприклад, його право жити у квартирі довічно);
- порядок розірвання договору у випадку невиконання умов.
Хто може бути сторонами
Відчужувачем виступає будь-яка фізична особа незалежно від віку чи стану здоров’я. Набувачем може бути як фізична особа (родич, знайомий, опікун), так і юридична (наприклад, благодійна організація чи соціальна служба).
Якщо майно перебуває у спільній власності подружжя, потрібна письмова згода другого з подружжя. Якщо у власності лише частка майна – спочатку необхідно офіційно визначити її розмір і зареєструвати право власності.
Які обов’язки має набувач
Набувач бере на себе низку важливих зобов’язань:
- забезпечення продуктами харчування, одягом, необхідними речами;
- фінансування лікування та придбання ліків;
- догляд у побуті, допомога з веденням господарства;
- організація поховання після смерті відчужувача.
Ці обов’язки можуть виконувати й інші особи (наприклад, члени родини набувача), але відповідальність повністю лежить на ньому.
Права відчужувача
Відчужувач має право контролювати виконання договору. Якщо набувач ухиляється від своїх обов’язків, він може звернутися до суду з вимогою розірвання угоди і повернення майна. Це важливий механізм захисту, який унеможливлює зловживання.
Документи, необхідні для оформлення
Для нотаріального посвідчення договору довічного утримання подаються:
- документ, що підтверджує право власності на майно;
- технічний паспорт (якщо мова йде про нерухомість);
- довідка про зареєстрованих у житлі осіб;
- паспорти та ідентифікаційні коди сторін;
- письмова згода подружжя (якщо майно є спільним).
Наслідки укладення договору
Майно переходить у власність набувача відразу після нотаріального посвідчення угоди. Водночас він зобов’язаний виконувати всі умови договору до смерті відчужувача. Лише після виконання цих умов набувач може вільно розпоряджатися отриманим майном.
Якщо умови не виконуються, договір розривається, а майно повертається первісному власнику.
Переваги договору
- Для відчужувача: впевненість у належному догляді, юридичний захист, право проживати у власному житлі до кінця життя.
- Для набувача: законне право власності після виконання зобов’язань, можливість отримати цінне майно без купівлі-продажу.
Висновок
Договір довічного утримання – це не лише юридичний документ, а й спосіб забезпечити гідні умови життя людям похилого віку чи тим, хто потребує підтримки. Для набувача це можливість отримати у власність нерухомість, але тільки за умови чесного виконання взятих на себе обов’язків.